2 роки страшної війни. Два роки горя, болю, сліз, втрати рідних, друзів, знайомих, учнів, студентів. Два роки руйнувань, повітряних тривог, атак ворога на фронті, людських трагедій. Два роки відчаю, зневіри, невпевненості у своїх силах, коли здавалося що вже немає більш сили переносити скільки горя. Два роки зради, підлості, прояву подвійності суті людини, яку знали багато років, і не важливо, які причини її підштовхнули до зради.
Але поряд з цим ці два роки – це час мужності, героїзму, самопожертви. Не кожна нація може два роки протистояти самій жорстокій, безпринципній, аморальній, дикій, підлій армії світу. Не  кожна нація може кинути виклик і вистояти в титанічних боях, коли партнери думають, збираються, радяться, прогнозують і надіються що все мине десь там. Не кожна нація об’єднається, віддасть останнє для своїх, там на передовій, звільненим селам і містам. Не кожна нація зможе своїм прикладом стійкості об’єднати весь світ. Не кожна нація здатна до самопожертви, і саме тому ми переможемо. Бо ми українці. Крізь біль, сльози, страждання, ми знайдемо сили встати і піти вперед – бо ми українці, сама сильна, мужня нація світу.